До 197-ї річниці міста Бердянська міська військова адміністрація провела два творчих фестивалі - образотворчий «Палітри Бердянська» та словотворчий «Літературний бриз».
З різних куточків України, з закордону і, звісно, з рідного Бердянська ми отримали сотні робіт в різних номінаціях! Нашим учасникам від 6 до 35 років вдалося у різний спосіб передати красу, ідентичність, гордість, тугу і надію.
💌 Ділимося з вами цим щемливим контентом, щоб ви разом з нами насолодилися творчістю бердянців про своє рідне місто.
📝 Максим Блинохватов згадує Бердянськ у творі:
«Бердянськ – це місто, яке я бачу уві сні. Залите сонцем, овіяне вітрами, вмите дощем, воно посміхається до мене і кличе теплими хвилями Азовського моря.
Воно ставало багатолюдним і галасливим влітку, його теплі вулички, які всі ведуть до моря, заповнювалися відпочивальниками. Але тільки місцеві жителі знають його справжню душу.
Тільки місцеві жителі знають, що в Бердянську є гора, і своїм, особливим змістом, наповнюється вислів «жити на горі». Є своє «Сьоме небо», звідки відкривається мальовничий краєвид на місто, на море, на бердянський порт.
Узимку, коли випадав сніг, рух проїжджою частиною середньої гори перекривали і тоді з неї на санчатах каталися дітлахи, наповнюючи повітря галасом і щасливим сміхом.
А ще неймовірною забавкою було дійти до хвилеріза, коли море сковувало льодом і відчайдушні бердянці випробовували його на міцність.
Однією з улюблених розваг бердянців було годування чайок на Приморській площі, коли до шматочків хлібного буханця зліталися чайки і навіть голуби.
Бердянськ – це місто, де абрикоси ростуть прямо на вулицях, а, достигаючи, падають на землю. Шовковиця, волоські горіхи щедро встеляють асфальт. Майже в кожному дворі і на дачах місцеві жителі вирощують полуницю, малину, порічки, аґрус, вишні, черешні, персики, яблука, сливи, дині та кавуни. І найфірмовішими вважаються колонські помідори.
І над всім містом майже увесь рік дмуть вітри. Вітер – це звичайний стан Бердянська, який нікого не дивує. Влітку він сухий, палкий, настоєний на запахах степових трав і моря, а взимку – пронизливий, крижаний.
І так хочеться прокинутися нарешті від сну, зустрітися із друзями і піти з ними гуляти вулицями найкращого і найулюбленішого міста у світі.
Зі святом тебе, мій рідний Бердянськ!»
