До 197-ї річниці міста Бердянська міська військова адміністрація провела два творчих фестивалі - образотворчий «Палітри Бердянська» та словотворчий «Літературний бриз».
З різних куточків України, з закордону і, звісно, з рідного Бердянська ми отримали сотні робіт в різних номінаціях! Нашим учасникам від 6 до 35 років вдалося у різний спосіб передати красу, ідентичність, гордість, тугу і надію.
💌 Ділимося з вами цим щемливим контентом, щоб ви разом з нами насолодилися творчістю бердянців про своє рідне місто.
✍️ Заводько Дмитро про рідне місто пише:
💌 «Літо…Я зовсім маленький, безтурботний, веселий – щасливий… Адже сонце, море, пляж, ми з татусем будуємо місто з піску, я жартома сварюся на хвилі, які намагаються злизати наші замки, а мама з посмішкою дивиться на нас, тримаючи «кукурузку», яку я підгризаю потихеньку з її рук (бо ж у мене пальчики в піску)…Це наш Бердянськ, це мій Бердянськ – маленьке місто на узбережжі сивого Азову. І я ще маленький…
І знову літо, бердянське, млосне від спеки, гамірне (бо ж хмари відпочивальників), солодко-абрикосове на смак, але вже терпкувате: я доросліший, перше кохання, перший сум за чимось дорослим, невідомим…І це теж мій Бердянськ – місто несподіваних зустрічей, цікавих знайомств, юнацьких сподівань.
Мій Бердянськ ще зовсім юний, як і я. Ми з ним мріємо, будуємо плани…Всупереч обставинам, наперекір ворогу! Бо моє місто - трудівник і борець!
Так склалося: що б не переживали бердянці (радість чи біду), вони завжди збираються в одному місці – на Приморці, біля нашого морька. Адже Приморська площа з її неповторною атмосферою – це своєрідне місце сили містян, де ми заряджаємося бажанням жити, оптимізмом. Одного разу мій сусід пожартував, сказавши, що кров бердянців, мабуть, наполовину з морської води, тому й наш гумор солонкуватий. Певно, саме тому й зараз, у цей складний і страшний час, містяни йдуть до моря, аби відчути душевну рівновагу.
Багато хто з моїх земляків зараз не вдома, адже війна змусила залишити рідні будинки, розпорошила нас світами. Але азовська вода у венах бердянців, пульс у ритмі морських хвиль не дають забути батьківщину, дарують віру, що повернемося в місто, де живуть наші спогади й надії, у місто – берег нашого дитинства, у місто, яке стає гаванню для кожного, хто потребує спокою та гармонії. Адже Бердянськ – місто щасливих людей!».
